Вступити
Життя бентежне. Саша Афанасьєв та його перша робота

Життя бентежне. Саша Афанасьєв та його перша робота

Ми зустрічаємо людей, які схожі на бомби. Коли вони втілюють свої ідеї – нас накриває хвилями. Ці хвилі збентежують, надихають, але точно не дають сумувати.

Студент ucode IT academy Саша Афанасьєв розповів нам історію, як у 21 рік він потрапив до Dragon’s Lake – компанію нового покоління, яка займається розробкою ігор світового рівня. 

Бекграунд у програмуванні

Свій шлях у програмування я почав з університету. Вступив до КПІ на факультет електроніки. Це було схоже на IoT Development, але з поглибленням в електроніку. 

Із часом я зрозумів, що це було невдале рішення, але про це пізніше. У мені прокинулось бажання розібратися у програмуванні в той момент, коли я вперше спробував написати код в університеті. До речі, саме там в мене з’явився перший досвід роботи з мовою С. 

За декілька років я пішов навчатися в ucode. 

Почав навчання в ucode

Ми почали навчатися у липні 2019 року. У мене були дуже позитивні враження від кампусу ucode – просто вибух! Вся атмосфера, середовище та умови – кращого для студента годі й шукати, особливо у порівнянні з університетом. Ми знайомились між собою, проходили завдання, нам було весело. 

Завдяки знанням про С, я з легкістю пройшов марафон. Але маю зізнатися, що це було важкувато. Навіть не уявляю, як марафон проходять ті, хто починає без бекграунду – вони герої. Адже за місяць потрібно зрозуміти нереальну кількість нових знань. 

Пошук роботи vol. 1

Коли я йшов на марафон, я мав на меті вчити С++ і працювати у сфері розробки ігор. Але я не хотів витрачати занадто багато часу на навчання, і вже за кілька місяців в ucode, хотів влаштуватися в Ubisoft. Вгадайте що? – так, мені не вистачило знань.  Особливо важко було розібратися в складних темах, як: багатопотоковість, робота з процесами в операційній системі та робота з мережею.

Навчання та карантин

Всю зиму та початок весни я присвятив старанному навчанню в ucode (паралельно продовжував навчатися в університеті). 

Весною почався карантин…

На фоні всіх життєвих проблем, мене накрило вигорання та повна апатія. Не зрозуміло було нічого, я не міг взагалі уявити своє майбутнє, тому просто продовжував вчитися, доповнюючи навчання в ucode курсами на Coursera. 

Переламне літо 

Почалось літо. Друзі та знайомі мені писали: хтось вже знайшов роботу, хтось чекає відповідь від компанії, хтось вже робить тестове завдання. Тож я почав шукати теж. 

Одна компанія надіслала мені тестове – потрібно було зробити шахи. Я їх почав робити, але так вийшло, що на це пішло 5 тижнів. Звісно, за цей час вони знайшли та найняли іншого спеціаліста. Для мене це стало уроком: 

Може не ідеально, але потрібно робити швидко. Тестове – це тестове, робота – це робота.

Також мені не дуже подобалося як зі мною спілкувався HR. Думаю, багатьом спеціалістам ця проблема близька. Я просив фідбек, але так його і не отримав. Щоб отримати – потрібно робити швидко. Як мінімум, поки люди ще зацікавлені мене найняти.

Я проводжу час у різних спільнотах програмістів у месенджерах. Там є хлопці, які діляться своїм досвідом, у тому числі проходження співбесід. Вони показували фідбек, який отримували від рекрутерів, тож я знав, що він буває. 

Потім я вирішив кинути університет. Цілий рік я навчався у двох місцях. Це дуже виснажувало. Ти розумієш, де отримуєш багато користі, а де – місце, яке тобі нічого не дає. 

Навіщо мені ВНЗ, якщо я більше знань отримую в ucode?

В університеті для мене були цінними тільки 2 предмети: об’єктно-орієнтоване програмування та бази даних. Можу ще виділити шифрування, але, на мою думку, в університеті дуже затягнута програма: предмет потрібно вчити три роки, починаючи із довгої та непотрібної теорії.  

Пошук роботи vol. 2

Зі всіма студентами в ucode у мене хороші стосунки, ми дуже дружні, один одного знаємо та допомагаємо. Тож деякі з них мені почали надсилати вакансії.

Я хотів подивитися посилання, яке надіслала мені подруга, але тоді я проходив півмарафон та відклав цю справу. 

Відразу після півмарафону, я хотів відпочити. Влітку були дикі дедлайни, тож коли нам дали 2 тижні відпочинку, я взагалі не хотів сідати за комп’ютер. 

Одного дня моя знайома пише, що їй відповіли з вакансії, яку вона мені надсилала. Я згадав про неї тільки в той момент. Відразу знайшов те посилання, а воно вже було  недійсне, вакансія закрита. “Ну класно, потрапив на роботу.”

Пів години посумував, а потім вирішив, що ні, я це просто так не залишу.

Я зайшов на LinkedIn. У мене добре заповнена сторінка, на ній є контакти. Я знайшов цю компанію та їхніх співробітників. Добре, що були вказані посади, тож з 50 людей троє були HR. Із них тільки в одного були відкриті особисті повідомлення. Я мав останній шанс та дуже мало часу. Вже був понеділок, а в четвер стартувала інтернатура. 

Я відразу написав мотиваційне повідомлення. Щось на кшталт: 

“Я помітив, що нещодавно ви закрили вакансію…, але, якщо у вас триває набір на інтернатуру, то прошу переглянути моє резюме…”

Проходить 5 хвилин, потім 10. Я вже відчуваю сиве волосся на голові. Часу залишилось дуже мало. Навіть один день міг бути вирішальним. Якщо мені не дадуть відповідь зараз, то я не встигну на інтернатуру. 

Через пів години я отримав відповідь про те, що HR перенаправив моє резюме людині, яка займається цим набором. А потім мені на пошту прийшло таке саме повідомлення, як моїй знайомій. Я кричав від щастя! 

Мені дали тестове й поставили часові обмеження – 1 тиждень. Є така гра “Crimsonland”, потрібно було зробити щось подібне: в центрі герой, який відбивається з усіх боків від ворогів. Компанія скинула свій фреймворк, на базі якого потрібно було працювати. Це спростило завдання. Їх цікавила логіка та структура проєкту – як ти це зробиш. На щастя, я все зробив “по красоті”, навіть раніше, ніж було потрібно. 

Шишка чухалась, але я пройшов.

Далі мені подзвонили зі словами: “Ми перевірили ваше тестове – це найкраще, що ми бачили. Тож готові взяти вас поза конкурсом.”

Залишилось пройти ще дві співбесіди: перша – технічна, триває 2 години, а друга з ментором, яка більше схожа на роботу над помилками, адже він про мене вже все знав.

Що потрібно знати розробнику ігор? 

Особисто я вчив: векторну алгебру, матриці, полярні координати – ці теми потрібно знати від “А” до “Я”. Можливо, знадобитися трошки тригонометрії.

Також зі мною поділились книжкою “Lengyel E. Foundations of Game Engine Development”. Я вважаю, що вона крута. Спочатку розповідаються базові речі з С++ , ти щось завчив, а потім автор тобі відразу пояснює, як це зробити.

Потрібно вміти гуглити англійською мовою. А ще краще гуглити англійською і знаходити російсько-український контент.  

Висновок 

В ucode я зрозумів, що peer-to-peer – це дійсно правда. Я отримав унікальний досвід, багато знань та знайомств. Зараз в мене дуже змінилося життя. 

Я ніби ще вчора був на парах в університеті, а сьогодні в крутій компанії.

Можливо, я ще не готовий до таких змін, але в планах тільки рухатись далі. 

Головне – це люди, які навколо тебе та їхній досвід, яким вони можуть поділитися. Це аксіома ucode, яка плавно перетікає в реальне життя.